Подолання синдрому емоційного вигорання
Емоційне вигорання – синдром, що розвивається на основі безперервного впливу на людину стресових ситуацій, які призводять до інтелектуальної, душевної та фізичної перевтоми. Це захисна реакція організму на стрес, що виникає, якщо немає способу звільнитися від негативних емоцій.
Три стадії емоційного вигорання:
1. Легке (3-5 років) – часті перерви в роботі .
2. Затяжне (5-15 років) – зниження інтересу до роботи, апатія, дратівливість, головний біль, «сон без сновидінь».
3. Хронічне – сумніви у цінності своєї роботи і життя, прагнення до самотності, психологічні й фізіологічні проблеми (виразка шлунку, депресія).
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ
15 способів подолати емоційне вигорання
1. Визначне причини своєї тривоги. Поговоріть із близькими, проаналізуйте вголос.
2. Плануйте не тільки свій робочий час, а й відпочинок. Встановлюйте пріоритети. Принцип Ейзенхауера: непотрібні справи – у смітник.
3. Не перебільшуйте свої проблеми. Не робіть із мухи слона! Не все так погано як вам здається.
4. Керуйте своїми емоціями! Заплющте очі. Уявіть берег моря. Руки підніміть угору й розведіть у бік. Відчуйте силу енергії. Складіть руки на животі.
5. Не забувайте хвалити себе!
6. Усміхайтеся, навіть якщо не хочеться (1-1,5 хв)
7. Викиньте з голови думки про свої невдачі. Будьте оптимістом!
8. Робіть гімнастику. Адреналін не накопичується.
9. Улаштовуйте собі свята. Живіть красиво!
10. Умійте відмовляти чемно, але переконливо.
11. Проблем не треба переживати, їх треба вирішувати! Геть – самопожертву й довготерпіння!
12. Вживайте більше вітамінів.
13. Виділіть час для улюбленої справи. Згадайте – у вас є хобі!
14. Робіть дні «інформаційного відпочинку» від телебачення. Почитайте щось.
15. Дозвольте собі займатися своїм здоров’ям!
Вчителю на замітку
Слово - це найважливіший педагогічний інструмент, його нічим не замінити. В. Сухомлинський
Поради щодо розв'язання конфліктних ситуацій.
Одним із найважливіших завдань педагога є вміння поступатися, йти на розумний компроміс, встановлювати партнерські стосунки й водночас відстоювати власну позицію.
Реальний механізм налагодження хороших стосунків полягає в запобіганні конфліктним ситуаціям завдяки правильній психологічній тактиці у спілкуванні з учнями, навіть "налаштованими" на протистояння; переключенні уваги з проблем, які спровокували його, на інші питання, щодо яких, різнобою поглядів немає.
Поради вчителеві щодо розв'язання конфліктних ситуацій та запобігання їм:
- завжди слід пам'ятати: урок - не найкраще місце для з'ясування стосунків;
- учитель має вміти організувати колективну навчальну діяльність учнів різного віку;
- учитель повинен добре знати учнів класу, їхні вікові та індивідуальні особливості і знаходити різноманітні форми взаємодії з ними;
- намагатися називати учня на ім'я, навіть тоді, коли він гнівається на нього;
- не можна карати учнів за поведінку поганими оцінками - це призведе до зниження інтересу до предмета та особистісного конфлікту;
слід бути вимогливими, але навіть за незначних успіхів учнів - щедрими на похвалу.
дотримуватись правила: учня краще похвалити, ніж покарати. Хвалити слід в присутності колективу, а зауважувати - наодинці;
у разі виникнення конфліктної ситуації не акцентувати на негативних якостях учня, не дорікати за негаразди в сім'ї, не висміювати перед однолітками.
Успішно взаємодіяти з учнями, запобігати конфліктам, а за їх виникнення конструктивно долати конфліктні ситуації допомагає педагогічний такт, який є показником зрілості педагога, його майстерності.
Успіхів Вам!!!
ПАМ'ЯТКА
«Робота із учнями, що слабо встигають»
Під час опитування
· учневі пропонується приблизний план відповіді;
· дозволяється користуватися планом, складеним дома;
· відводиться більше часу для підготовки до відповіді біля дошки;
· можна робити попередні записи;
· користуватися наочністю;
· створювати ситуацію успіху;
· періодично перевіряти засвоєння матеріалу за темами;
· виробляти позитивне ставлення.
Під час вивчення нового матеріалу
· концентрувати увагу на найбільш важливих і складних розділах;
· частіше звертатися із запитаннями;
· залучати учнів як помічників;
· стимулювати питаннями, підтримкою у разі виникнення труднощів.
У ході самостійної роботи
· давати завдання, спрямовані на усунення помилок, допущених під час відповідей чи письмових робіт;
· зазначати позитивні моменти для стимулювання;
· допомагати під час усунення типових помилок поясненнями;
· допомагати частково.
Під час організації домашньої роботи
· підбирати завдання щодо усвідомлення та виправлення;
· проводити попередній інструктаж про порядок виконання домашньої роботи, про можливі ускладнення;
· розподіляти навантаження, аби уникнути перевантаження школярів.
П'ять секретів встановлення духовних стосунків між учителем та учнем
· Спілкуйся якомога більше з дітьми, особливо в позаурочний час.
· Пам ' ятай: знання стосунків у колективі (лідери, підлідери, відторгнуті, ізольовані, група ризику) обов'язково допоможе на уроках, особливо в екстремальних ситуаціях.
· Пізнай у дітях себе колишнього – й навчайся у дітей! Відчувай іншу людину, сприймай її такою, якою вона є, зрозумій її внутрішній світ, передбач поведінку. Умій передбачати й оцінювати якусь ситуацію, річ або точку зору учня очима самого учня.
· Запам ' ятай: духовний контакт – це така сфера, яка легко руйнується, отже, постійно підживлюй її. Дрібниць у стосунках немає. Інколи дрібниця, на твою думку, вважається вагомою обставиною в очах учня чи класу. Найбільше зміцненню духовних контактів сприяють спільні інтереси та потреби.
· Дорожи довірою дітей. Це вагомий компонент у діяльності будь-якої соціальної групи, який досягається завдяки особистій компетентності, сумлінності, чесності.