Ми всі знаємо, що творення сучасної України неможливе без дбайливого і чесного ставлення до історії.

«Не вірте байкам, що ніби 1932 був неврожайним роком. Урожай був гарним, підводами і машинами зерно везли на Миколаївський елеватор. Вивозити не встигали, зерно пріло і псувалося, гниле зерно висипали у ставок – щоб людям не дісталося…» (із спогадів Дмитра Шавокіна, мешканця села Засілля Жовтневого району Миколаївської області).

 Саме такими словами 23 листопада розпочалася відкрита лінійка «Пам’ятаємо той 33-й рік», яка була приурочена Дню пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій. Викладач історії Антоненко С.Ю. разом з учнями,  використавши краєзнавчі матеріали та задокументовані спогади очевидців, змогли передати весь трагізм тих моторошних часів:

Голодомор. Всього лиш тільки слово.

Але волосся піднімається з чола.

І постаті голодних й очманілих

Неначе йдуть до нас із небуття.

Кістляві руки тягнуться до хліба,

Вуста шепочуть: «Боже, не вини…»

І сотнями лягають у могили

Мого народу дочки та сини…

 Всі присутні вшанували пам'ять невинно загублених людей хвилиною мовчання.